www.kresowiak.fora.pl

senior

Архітектурні пам'ятки Сокаля першої половини XVII століття

Я. Б. Книш

У першій половині XVII ст. Сокаль був середнім містом Белзького воєводства, чисельність населення якого вагалася між двома і трьома тисячами осіб. Перша письмова згадка про нього належить до 1377 року [1] , коли ще місто розташовувалося не на правому березі річки Західний Буг (як тепер), а на лівому. Проте часті турецько-татарські набіги і спричинені ними руйнування змусили міщан шукати більш придатне місце для проживання. Раніше в історіографії панувала думка, що Сокаль перенісся на правий берег внаслідок зруйнування міста татарами 1519 року і за дозволом, виданим старостою А.Тенчинським від 1524 р [2] . Але дослідник А.Янечек, опираючись на неопубліковані архівні матеріали, прийшов до висновку, що міщани почали переселятися на правий берег ще перед 1517 р. [3]

На новому місці Сокаль було наново добре укріплено. Місто оточували рови, з'єднані з Бугом, і високі вали, увінчані дерев'яними стінами з баштами. До наших днів збереглись лише фрагменти валів. Замок залишився на досить значній відстані з північної сторони від міських укріплень і мало зміцнював обороноздатність Сокаля. Протягом першої половини І7 ст. його значення неухильно зменшувалося. Коли в 1648 р. до Сокаля прийшли козацькі війська, то місцева шляхта переховувалась не в замку, а в бернардинському кляшторі. Напевно, в цей час він уже був непридатним до оборони. Тому й не знаємо жодного випадку, коли б під час Хмельниччини його використовували як фортецю. У кінці 19 ст. на місці замку стояла цегельня і лише залишки його фундаментів, які виднілись у деяких місцях, дозволяли судити, що він займав досить велику площу.

У першій половині 17 ст. у Сокалі майже всі будівлі були дерев'яними. Із цегли чи каменю тільки починали мурувати перші культові храми. З першої половини 17 ст. до наших днів у Сокалі збереглися лише три архітектурні пам'ятки: комплекс кляштору бернардинів, єврейська синагога і церква св.Миколая. Коли у довідковій і краєзнавчій літературі час будівництва кляштору бернардинів вказується, в основному, правильно, то синагоги і церкви св. Миколая - приблизно і часто помилково. Церкву св. Миколая датують 15 ст. і 16 ст., а про синагогу або зовсім не згадують, або відносять до 16-17 ст.

У межах міських укріплень містилась церква св. Миколая і синагога, а монастир бернардинів стояв на лівому березі ріки і був окремою укріпленою фортецею. Церква св. Миколая розташувалась у західній частині міста. Відома її дерев'яна попередниця, яка ще в 1472 р. стояла у лівобережному Сокалі. [4] Після перенесення міста на правий берег, приблизно у другій половині 20-х рр. 16 ст. міщани побудували однойменну дерев'яну церкву. У ній в 1594 р. відбулася нарада православних єпископів у справі вироблення умов укладення унії.

У 1630 р. страшна пожежа знищила майже все місто, тоді "церкви дві, тобто святого Миколи і Пречистої, до ґрунту з одягом і всіма церковними речами згоріли, також і дзвони, з яких бачили сплавленої бронзи штуку і лише один цілий дзвін.” [5] Якби тоді церква св. Миколая була збудована з каменю і цегли, то про неї у документі було б сказано, як про міський костьол, у якого "...тільки стіни цілі, а всередині все... згоріло.” [6] Після цієї пожежі на місці деревинної церкви побудували нову з каменю і цегли, яка у 1639 р. згадується вже як діюча. [7] Але її будівництво ще не було завершене, позаяк біля стін у 1640 р. стояли риштування, а для дальших будівельних робіт міщани приготували 60 тис.цеглин. [8] Напевно, церква була повністю збудована за кілька років до Хмельниччини. Дослідники відносять її до унікальних пам'ятників української культури епохи Ренесансу. [9] Одночасно вони знаходять у ній сліди афонських впливів. [10]

Ймовірно, церква св.Миколая сильно потерпіла у 1648 р, під час придушення вересневого селянсько-міщанського повстання. Тоді, за свідченням очевидця, Сокаль запустів, у ньому все було сплюндровано і всіх людей винищено. [11] У кінці минулого століття В.Чернецький знайшов над церковними хорами добре вбережений напис, який говорив, що церкву відреставровано у 1694 р. [12] Напевно, це було зроблено до сторічного ювілею наради православних єпископів. М.Голубець знайшов візитацію, датовану 1731 р., в якій сказано: "Сама церква мурована, з давніх-давен не була крита зверху, але тільки засклеплена, тепер одначе покрівлею і банею високо украшена. [13] Отже, бароккове завершення вона отримала тільки у першій третині 18 ст.

Біля церкви св.Миколая до 1821 р. стояла дерев'яна церква Пречистої Діви Марії. Навколо них до кінця 18 ст. був цвинтар, про існування якого у кінці 19 ст. свідчили сліди позападалих гробів. [14] На грані 19 і 20 ст. до південної сторони церкви св. Миколая було прибудовано каплицю. [15] Значної шкоди будівлі завдала друга світова війна. У повоєнний період деякий час у ній розміщувався склади. 1971-1977 рр. церкву відреставрували, тоді ж було відновлено північне приміщення біля апсиди по аналогії з південним, але, разом з тим, необгрунтовано розібрано каплицю коло притвора. [16] 4 листопада 1977 р. у ній відкрито Сокальський історико-краєзнавчий музей. [17] У І989р. церкву передали православній громаді міста Сокаля. Під час ремонтних робіт, проведених у 1990-1991 рр., було змінено форму бані і вдвічі збільшеної приміщення з північної сторони, що викликало протест громадськості [18] . Тоді ж виявили засипаний старою цеглою підземний перехід шириною один метр, який йшов від вівтаря до річки Західний Буг. Під час вибирання зараженої грибками землі всередині церкви було знайдено останки дорослої людини і дитини та залишки труни. [19]

senior

У східній частині Сокаля поблизу міських стін розміщувалась єврейська синагога. Документи фіксують появу євреїв у місті на початку 16 ст. [20] Але у самому Сокалі їм дозволялося проживати лише у двох будинках. [21] Проте євреї різними способами обходили цю заборону і вже в 1629 р. проживали у 18 будинках. [22] М.Горн висунув припущення, що спочатку у Сокалі, ймовірно, в 16 ст. була збудована дерев'яна синагога, яка згоріла у 1637 р. під час міської пожежі. На її місці між 1687 і 1648 рр, була збудована нова, але вже із цегли, яка збереглась до наших днів. [23] У кінці минулого століття краєзнавець В.Чернецький знайшов у сокальському міському архіві угоду, укладену в 1609 р. між міщанами і євреями. Один з її пунктів дозволяв збудувати у місті синагогу. [24] Отже, дерев'яна попередниця сучасної синагоги могла бути збудована не раніше, ніж на межі першого і другого десятиліть 17 ст. Сокальська синагога, збудована із цегли, має форму чотирикутника і вважається будовою оборонного типу. [25] Вона перестала діяти в роки другої світової війни, у повоєнний час зазнала значних руйнувань і використовувалась як склад, тепер перебуває у занедбаному стані.

На лівому березі Західного Бугу, на значній відстані від міських укріплень розташований кляштор бернардинів із костьолом Богородиці. До Сокаля бернардинів запросили у 1599 р. Їм було видано місце для будівництва монастиря, а князь Ян Остророг пожертвував для нього 5 тис.зл. Король Сигізмунд III затвердив це спеціальним привілеєм, датованим 4 травня 1600 р. [26] Сокальський староста Гієронім Язловецький 21 березня 1603 р. надав бернардинам земельну ділянку для видобування глини на виробництво цегли, дозволив збудувати цегельню, піч і будинок для стрихаржа (цегляра). 14 травня 1603 р. король спеціальний привілеєм закріпив за ченцями набуту ними нерухомість і дозвіл на організацію виробництва цегли. [27]

Урочисте закладення кляштору відбулось 2 липня 1604 р. [28] Через те, що будівництво велось на болотяних ґрунтах, воно тривало п'ятнадцять років. Аби заложити міцні фундаменти, викопали глибокі рови, у які густо позабивали вільхові палі. На дно сипали вугілля і ставили горщики з товченим шлаком, пересипаючи їх негашеним вапном і заливаючи рослинним маслом (олією). [29] Урочисте відкриття і посвячення кляштору відбулось 14 квітня 1619 р. [30]

Виконав ескізи і керував будівництвом бернардинського монастиря у Сокалі чернець Бернард Авелідес (помер 23.04.1617), який був литовцем за походженням. Йому приписують будівництво костьолів бернардинів і кларисок у Львові. [31]

Кляштор був сильно укріпленою фортецею, яку протягом 17 ст. ніхто не зміг здобути. Він був оточений водами річки Ради і двома рядами оборонних стін з чотирма кутовими баштами. До кляштору вело двоє в'їздних воріт - східні і південні. Перші завалились у 1838 р. [32] , а другі були розібрані у повоєнний час.

Костьол Богородиці збудований із цегли, трьохнефний, чотирьохстовповий з трансептом, увінчаний високим двосхилим дахом. У північно-східному куті, між подовженим хором з абсидою і нефом, підноситься у височину квадратна у плані двохярусна башта. Її верхній восьмигранний ярус увінчаний барокковим куполом. [33] З двох боків до костьолу прибудовані дві каплиці: з лівого - св.Анни, з правого - Чудотворної Богородиці. Вони надають йому форму хреста. [34]

Із північної сторони до костьолу прилягають келії, які були збудовані одночасно з ним. Вони цегляні, двоповерхові, коридорної системи і утворюють разом з костьолом прямокутний внутрішній двір. Два виступаючі кути келій - північно-західний і північно-східний - мають форму замкових бастіонів. [35]

senior

Під костьолом раніше була велика крипта, в яку вели два входи, закриті мармуровими плитами. Вона служила усипальницею не тільки для бернардинів, котрі мали свою окрему гробницю, але й для світських осіб, в основному, навколишньої польської шляхти. З 1604 по 1770 р. тут була похована велика кількість людей, імена яких зафіксувала кляшторна хроніка. Першим, у 1604 р., сюди перевезли померлого у Луцьку єпископа Холмського, а пізніше - Луцького Станіслава Гомолінського. Наступним, у 161З р. тут спочив белзький староста Ян Бояніцький. [36]

Бернардинський кляштор славився чудотворною іконою Богородиці, коронація якої в 1724 р. була четвертою в історії Речі Посполитої. З нею пов'язана сфальсифікована ченцями легенда про те, що в 1655 р. Богдан Хмельницький, не змігши зі своїм військом здобути штурмом кляштор, попросив монахів, щоб ті впустили його в костьол. Гетьман нібито бажав помолитись перед чудотворним образом, але, насправді, хотів вивідати таким підступним способом чисельність оборонців і їх озброєння. Коли перед ним відслонили завісу, то з ікони Богородиці на нього вдарило таке сильне світлого він осліп. Лише після чистосердечного каяття Б.Хмельницький через п’ять годин прозрів. Для підтвердження автентичності своєї розповіді монахи сфальсифікували два листи гетьмана до гвардильяна кляштора. [37]

Бернардинський монастир не дійшов до наших днів у своєму первісному вигляді, він зазнав перебудов і руйнувань. У 1732 р. було підвищено висоту стін для збільшення його обороноздатності. [38] Через шістнадцять років на вежі костьолу встановлено годинник, виготовлений майстром Я.Чернявським. Після загибелі цього годинника в полум’ї пожежі, новий, виготовлений Л.Ганущаком, був встановлений у 1857 р. [39]

Страшна катастрофа спіткала кляштор 25 травня 1843 р. Через необережне поводження з вогнем тоді спалахнула пожежа, яка знищила майже всю внутрішні обстановку костьолу разом із чудотворною Іконою Богородиці. У полум’ї загинуло багато старовинних мистецьких пам’яток, стародруків і рукописів» Кляштор було повністю відреставровано лише через п’ять років і наново посвячено 7 вересня 1848 р. Через десять років, під час бурі 6 березня 1858 р. блискавка двічі вдарила в костьол, викликавши пожежу, яку ченці змогли погасити власними силами. Нове нещастя спіткало кляштор 28 травня 1870 р. коли через необережність конюха згоріли костьол разом з вежею і дах келій. Відбудував бернардинський монастир архітектор А.Кун. Дах костьолу покрили у 1872 р. оцинкованого бляхою, а каплиці - мідною. Розписи стін зробив краківський художник Ф.Нєдзвєдський. [40]

Найбільших руйнувань зазнав кляштор у XX ст. Сильно постраждав він під час першої світової війни, особливо у 1915 р. Протягом 20-х років його відбудували, деяких змін зазнала вежа, особливо її верхня частина. [41]

На першому етапі другої світової війни, коли внаслідок поділу Польщі кордон проліг по річці Західний Буг і кляштор опинився на німецькій території, костьольну вежу використовували як спостережний пункт при підготовці до нападу на Радянський Союз. [42] У 1944-1951 рр. бернардинський монастир також перебував у прикордонній смузі, але вже на території Польщі.

--------------------------------------------------------------------------------

[1] Zibr. Dokumentow Malopolskich.-Wroclaw-Krakow, 1969. Cz.4. S. 192-293.

[2] Чернецький В.Літописні матеріали до історії міста Сокаля від його заснування до 1890 року.-Львів,1891. C.9.

Голубець М. 3 історії міста Сокаля.-Львів, І929.-С.7; Вашків І. Карби сто-літь//Вперед. -Сокаль, 1986. №21.-С.З.

[3] Janeczek A. Osadnictwo podzanicza polsko-ruskiego.- Wroclaw, 1991.- S.227.

[4] Janeczek A. Osadnictwo podzanicza polsko-ruskiego.- Wroclaw, 1991.- S.212.

[5] ЦДІА у Львові.-Ф.І.-Оп.1.-Спр.215,-Арк.485.

[6] ЦДІА у Львові.-Ф.І.-Оп.1.-Спр.215,-Арк.485.

[7] Воссоединение Украины с Россией. Документы и материалы в трех томах.-М., 1953.-Т.1.-С.334.

[8] Воссоединение Украины с Россией. Документы и материалы в трех томах.-М., 1953.-Т.1.-С.334.

[9] Памятники градостроительства и архитектуры украинской ССР.- К., 1985.-Т.3.-С.204.

[10] Історія української культури.-Нью-Йорк, 1990.-С.500.

[11] Документы об освободительной войне украинского народа 1648-1654 гг,-К. 1965. С.125.

[12] Чернецький В. Звістки о старинній церкві св.отця Николая в Сокалі.-Львів, 1894. -С.16.

[13] Голубець М. Вказ.пр.-С.25.

[14] Чернецький В. Звістки о старинній церкві св.отця Николая в Сокалі.-Львів, 1894. -С.11.

[15] Маринович Й. .Коротка історія церкви в Сокалі.-Жовква.1910.-С.19.

[16] Памятники градостроительства и архитектуры украинской ССР.- К., 1985.-Т.3.-С.203-204.

[17] Галич З. Відкрито музей в Сокалі //Вперед.-Сокаль,1977,-№133.-С.4

[18] Батюк М. Знущання над храмом //Голос з-над Бугу.-Сокаль, 1990.-№9.-С.1.

[19] Джугало Й. Труна, знайдена в церкві //Голос з-над Бугу.-Сокаль. 1991.- №73-74.-С.2.

[20] Horn M. Zydzy na Rusi Czezwonej w XVI i pierwszej polowe XVII.- Warczawa, 1975.- S. 287.

[21] ЦДІА у Львові.-Ф.1.-Оп.1.-Спр.199.-Арк. 1070.

[22] Horn M. Zydzy na Rusi Czezwonej w XVI i pierwszej polowe XVII.- Warczawa, 1975.- S. 47.

[23] Horn M. Zydzy na Rusi Czezwonej w XVI i pierwszej polowe XVII.- Warczawa, 1975.- S. 124, 155.

[24] Чернецький В.Літописні матеріали до історії міста Сокаля від його заснування до 1890 року.-Львів,1891. C.18-19.

[25] Овсійчук В.А. Українське мистецтво другої половини 16-першої половини 17 ст.- К., 1985. -С.47-48.

[26] Sokal 1600. Zygmunt Tvzeci potwerdza zalozenie i nadanie konwenty oo. Bernardynow Sokali.- Lwow, 1857.- №31, 32, 34, 36, 38.- S. 130-158.

[27] Sokal 1600. Zygmunt Tvzeci potwerdza Hieronima Jazloweckiego pismo, ktore oo.Bernardynow wyznacza kawal…-Lwow, 1858.- № 23.-S. 181-182.

[28] Zachariewiez J.Wycieczka w powiat Sokalski.- Lwow, 1892.-T.1.-S. 137.

[29] Sokalski B. Op.cit. – S.137.

[30] L.S.Kosciol Rz Bernardynow w Sokalu // Tygodnik illustrowany Warszawski.- Warszawa, 1862.- № 143.-S.244.

[31] Colichowski N.Przed nowa epoha, Materyalu do historyi oo. Bernardynow w Bisce.- Krakow, 1899.- S.287.

[32] Zachariewie J.Wycieczka w powiat Sokalski.- Lwow, 1892.-T.1.-S. 137.

[33] Памятники градостроительства и архитектуры украинской ССР.- К., 1985.-Т.3.-С.203.

[34] Schnander A. Encyklopedya do krajoznawstwa Galicyi.- Lwow, 1873.- T.2.- S.154.

[35] Памятники градостроительства и архитектуры украинской ССР.- К., 1985.-Т.3.-С.203.

[36] Zrodlo lask Boskich za pzsyczyna Najsw. Maryi Panny w obraze Sokalkim.- Lwow, 1862.- S XXI-XXX.

[37] Orlowski I. Mocna straz Korony Polskiey.- Lwow. 1724; Ruszezynsk M.Historyja miasta Sokala w Galiegi // Lwowianin,- Lwow, 1842.- Zesz XI.- S. 329-331; Sokalski B. Op. cit.- S.320-321.; Чернецький В.Літописні матеріали до історії міста Сокаля від його заснування до 1890 року.-Львів,1891. C.22-25; Голійчук Ф. Хмельницький і сокальські бернардини // ЗНТШ.-Львівб 1906.- Т.71.-С.-161-163; Голубець М. Вказ.пр.-С.29-31; Крип’якевич І. Підробні документи Богдана Хмельницького //Науково-інформаційний бюлетень архівного управління УРСР.-К.- 1960.-№3.-С.7-8; Документи Богдана Хмельницького.-К., 1961.-С.636-637.

[38] Zachariewiez J. Op.cit.- S.137.

[39] Scheider A. op.cit.- S.154; Памятники градостроительства и архитектуры украинской ССР.- К., 1985.-Т.3.-С.203.

[40] Sokalski B. Op.cit.- S.321-326.

[41] Памятники градостроительства и архитектуры украинской ССР.- К., 1985.-Т.3.-С.203.

[42] Стефанишин Є. Українська чудотворна ікона Божої Матері в Ченстохові // Надбужанщина. - Нью-Йорк - Париж-Сідней-Торонто, 1989. - Т.2.- С.63.

lwowiak

Sokal i kresy nad Bugiem - dvd

O czym jest film?

Przepiękne są wnętrza cerkwi obrządku grecko-katolickiego, m.in. św. Piotra i Pawła oraz św. Mikołaja, w której B.Chmielnicki brał ślub.

Sporo miejsca zajmuje pobyt w ruinach pałacu Potockich i czynnym już od 2004 r. kościele rzymsko-katolickim i cerkwi w Tartakowie.

W maju 2007 r. odbyła się w tym kościele Msza św. w dwóch językach: polskim i ukraińskim. Normalnie raz w tygodniu przyjeżdża ksiądz z Czerwonogradu (dawniejszy Krystynopol) i odprawia nabożeństwa w języku ukraińskim.

Na pewno duże wrażenie zrobią ujęcia klasztoru Bernardynów (obecnie znajduje się w nim ciężkie więzienie) oraz piękne widoki starego miasta i cmentarza w Sokalu. Wszystko jest uzupełnione rozmowami z mieszkańcami sokalszczyzny w języku polskim i ukraińskim.

Fragmenty filmu można obejrzeć po kliknięciu na linki:

Sokal k/Lwowa - intro do filmu:
[link widoczny dla zalogowanych]

Sokal k/Lwowa -cerkiew pw. św.Piotra i Pawła:
[link widoczny dla zalogowanych]

Zabuże k/Sokala - cerkiew pw. św. Michała Archanioła:
[link widoczny dla zalogowanych]

Czas trwania filmu = 70:00 minut

Informacje i zamówienia:

[link widoczny dla zalogowanych]
tel.660-332-172

###############

PODRÓŻE NA KRESY

- 12 płyt dvd , prod. 1992

#

Płyta dvd nr 1

Kapłan z Gułagu cz. I - 29 min - wzruszająca opowieść o powrocie ks. Kazimierza Świątka z Gułagu do katedry w Pińsku na Polesiu

Kapłan z Gułagu cz. II - 29 min – odbudowa katedry w Pińsku, którą Białorusini chcieli zamienić w browar. Słynne nazwiska: Skirmutowie, Ordowie, Butrymowicze, Stankiewicze, Szpakowscy, Roszkiewicze i inni.

#

Płyta dvd nr 2

Polesia czar - 26 min - polska szlachta kołchozowa, umierające wioski - żyć jest lepiej, ale radości mało, piosenki polskie i białoruskie, chaty kryte słomą, dodatek za radioaktywność

Nieśwież - 25 min - Księstwo Ołyckie i Nieświeżskie. Księża, którzy uczą polskiego i malują kościoły. Klasztor s.s. Benedyktynek czy technikum z internatem? Brama Słucka – Ostra Brama Polesia.

#

Płyta dvd nr 3

Kościoły Wołynia i Podola - 29 min - Krzemieniec, Borszczów, Czortków, Kopiczyna, cudowny obraz MB Borszczowskiej, Skała Podolska, Jeziorzany, Zbaraż, Gołuchów

Poczajów - 30 min - Ławra Poczajowska-Jasna Góra Ukrainy, Poczajowskie dzwony, błogosławiony Kijów i jego grota.

#

Płyta dvd nr 4

Z różnych stron Wołynia - 26 min - Korzec, Wiśniowiec, Zofiówka pod Humaniem. Słynne nazwiska, Wiśniowieccy, Potoccy

Krzemieniec - 30 min - miejsce urodzin J. Słowackiego. Losy Liceum Krzemienieckiego, pomordowani Polacy

#

Płyta dvd nr 5

Buczacz - 28 min- opowieści Jerzego Janickiego. Nad rzeką Strypą w XIV w. wybudowano tu zamek obronny, który należał do Buczackich, Golskich i Potockich. Zamek przetrwał napady Tatarów, Turków i Kozaków. W 1672 r., gdy Mahomet IV dowiedział się, że obroną kieruje żona właściciela Teresa Potocka, początkowo odstąpił od oblężenia i ofiarowanego okupu, lecz po pewnym czasie, zajął go na swoją czasową siedzibę.

Czortków - 24 min - Stary polski cmentarz z licznymi nagrobkami (zachowany, lecz w znacznym stopniu zdewastowany, mauzoleum i katakumby ofiar ukraińskich egzekucji z lat 1918-1919. Spoczywają tam prochy obrońców Czortkowa z okresu walk polsko-ukraińskich, m.in. młodzi Polacy 16-, 17-letni gimnazjaliści. Ruiny zamku czortkowskiego na tzw. Wygnance z XVI wieku .Kościół rzymskokatolicki pw. św. Stanisława w Czortkowie - dawniej kościół oo. dominikanów.

#

Płyta dvd nr 6

Jazłowiec - 29 min - jedna z najstarszych osad polskich na Podolu. Własność Buczackich (którzy po osiedleniu się w Jazłowcu przyjęli nazwisko Jazłowieckich), Radziwiłłów i Koniecpolskich. Miejsce urodzenia poety Kornela Ujejskiego, oraz - prawdopodobnie - miejsce śmierci i pochówku wybitnego kompozytora doby renesansu Mikołaja Gomółki urodzonego w Sandomierzu. W miasteczku do chwili obecnej znajduje się klasztor Sióstr Niepokalanek (założony w 1863 przez przybyłą z Rzymu bł. Marcelinę Darowską).

W grudniu 1918 klasztor w Jazłowcu został zajęty przez wojska ukraińskie i zamieniony na więzienie dla internowanych Polaków. W lecie 1919 w wąwozach w pobliżu Jazłowca odbyła się trzydniowa, zwycięska bitwa 14 Pułku Ułanów (utworzonego w Rosji z Polaków służących w armii carskiej) z wojskami ukraińskimi. Od dnia zwycięstwa - 11 lipca 1919 pułk ten przyjął nazwę Ułanów Jazłowieckich.

Ostróg - 25 min - miasto na Ukrainie (obwód rówieński), nad rzeką Horyń przy ujściu Wilii, dawna rezydencja magnaterii polskiej. Stary gród ruski, wzmiankowany już w 1100; od drugiej połowy XII wieku w Księstwie Wołyńskim;

W latach 1919–39 w granicach Polski, w ówczesnym pow. zdołbunowskim, w dawnym województwie wołyńskim. Miasto było garnizonem macierzystym Batalionu KOP "Ostróg" i 19. Pułku Ułanów Wołyńskich. Podczas II wojny światowej, we wrześniu 1939 zajęty przez ZSRR i włączony następnie w składzie Ukrainy Zachodniej do ZSRR.

W Borszczówce niemieckie komando SS zamordowało 115 osób, w Lidawce zlikwidowano całą kolonię.

#

Płyta dvd nr 7

Gdzieś na Bukowinie - 24 min - kraina historyczna położona pomiędzy Karpatami Wschodnimi a środkowym Dniestrem, podzielona po II wojnie światowej na Bukowinę północną (ukraińską) oraz Bukowinę południową (rumuńską). Stanowi północną część historycznej Mołdawii.

Skupiska miejskie terenów Bukowiny, to przede wszystkim leżąca na południu Suczawa i rozwijające się na północy Czerniowce. Potężna twierdza suczawska do dziś imponuje swymi walorami obronnymi. Monastyry suczawskie, z monastyrem św. Jana z Suczawy na czele, świadczą o poziomie kultury prawosławnej całej ówczesnej Mołdawii.

Historia Czerniowiec była trochę odmienna, bardziej kupiecka. Czerniowce też później staną się stolicą austriackiej Bukowiny. Ziemie te były terenem nieudanej wyprawy króla polskiego Jana Olbrachta w 1497 r., którego wojska zostały zmuszone do odstąpienia od obleganej Suczawy, a następnie rozbite w lasach mołdawskich („Za króla Olbrachta, wyginęła szlachta”).

W marcu 1849 Bukowina została odłączona od Galicji i stała się osobnym krajem koronnym jako Księstwo Bukowiny z osobnymi organami władzy - Prezydium Krajowym, sejmem krajowym i wydziałem krajowym.

Zaleszczyki - 25 min - miasto na Podolu w zachodniej Ukrainie, położone w głębokim jarze w zakolu Dniestru, administracyjnie znajduje się w obwodzie tarnopolskim. Należały pierwotnie do Lubomirskich. Miastem stały się dopiero w 1766 jako własność króla Stanisława Augusta Poniatowskiego, otrzymując plan regulacyjny zgodny z polską tradycją – prostokątny rynek z ratuszem pośrodku, kościołem parafialnym usytuowanym przy ulicy wychodzącej z narożnika rynku i szachownicą ulic. Z uwagi na swój specyficzny, bardzo ciepły klimat w II Rzeczypospolitej znany kurort ze wspaniałymi plażami nad Dniestrem, miejsce jedynego występowania wielu gatunków roślin, "stolica" uprawy winorośli. Co roku urządzano tu ogólnopolskie święto winobrania.

do Zaleszczyk na wypoczynek kilkakrotnie przybywał Marszałek Józef Piłsudski.

#

Płyta dvd nr 8

Czerwony pas - 25 min

Nazwa Kołomyja ma związek z założycielem miasta królem halickim Kolomanem. W roku 1459 hospodar mołdawski Stefan III Wielki złożył tutaj hołd Kazimierzowi Jagiellończykowi. Jako powiat był jednostką administracyjną w okresie I Rzeczypospolitej, ziemia halicka, województwo ruskie od 1569 do 1772 r.

W latach 1886-1945 w Kołomyji funckjonowały tramwaje parowe. Przez cały okres swojej historii było nieustannie niszczone przez Tatarów, Kozaków oraz wojska mołdawskie.

Kosów Huculski czy Kosów Pokucki. Położony nad Rybnicą, dopływem Prutu. W II Rzeczypospolitej miasto powiatowe województwa stanisławowskiego. Podczas inwazji sowieckiej na Polskę w 1939 roku tutaj rząd polski spędził ostatnią noc i przekroczył granicę z Rumunią na rzece Czeremosz.

Kuty - osiedle typu miejskiego nad Czeremoszem, w malowniczej okolicy górzystej na pograniczu Bukowiny. Od 1991 na Ukrainie, w obwodzie iwanofrankowskim, rejonie kosowskim. W okresie międzywojennym Kuty słynęły jako miejscowość wypoczynkowa i ośrodek lokalnego rzemiosła artystycznego (tkactwo, hafciarstwo, garncarstwo). Corocznie w dniu 13 czerwca odbywały się tu sławne odpusty ormiańskie, ściągające Ormian z Polski, Bukowiny, Mołdawii, a nawet Armenii

Czerniowce - Miasto zostało przyłączone do Austrii w 1775 r. Podczas I wojny światowej zajęte przez Rosjan w kwietniu 1916, przez półtora roku było na linii frontu. W latach 1918-1940 należało do Rumunii . Latem 1940 przyłączone do ZSRR jako Czernowice. W latach 1941-1944 ponownie należało do Rumunii. Zdobyte przez Armię Czerwoną w 1944, przemianowane na Czerniowce. W latach 1945-1991 część Ukraińskiej SRR, od 1991 należy do Ukrainy i jest stolicą obwodu czerniowieckiego.

Huculska kolęda - 30 min - Huculi to najciekawszy zabytek etnograficzny nie tylko na ziemiach polskich, lecz i w Europie. Można spotkać wśród nich typy polskie, ukraińskie, węgierskie, rumuńskie, a nawet cechy antropologiczne tureckie i tatarskie czy wreszcie cygańskie i ormiańskie.

Hucuł od narodzenia do śmierci żył w świecie magii, wierzeń i demonów. Lasy, połoniny, potoki zaludniały różnego rodzaju złe siły. Człowiek mógł się przed nimi bronić zaklęciem, zielem, modlitwą.

#

Płyta dvd nr 9

Żytomierz cz. I - 22 min

Żytomierz cz. II - 30 min -

Założony w 884 roku. Żytomierz był jednym z największych miast Rusi Kijowskiej. Po oderwaniu przez Rosję Kijowa od województwa kijowskiego stał się w 1667 nową stolicą województwa. Od 1991 jest stolicą katolickiej diecezji kijowsko-żytomierskiej obrządku łacińskiego.Cmentarz polski (jeden z największych poza granicami Polski po Łyczakowskim we Lwowie i Rossie w Wilnie)

#

Płyta dvd nr 10

Berdyczów - 25 min - miasto na Ukrainie, w obwodzie żytomierskim, siedziba władz rejonu berdyczowskiego, położone 44 km na południe od Żytomierza, nad rzeką Hniłopiat, prawym dopływem Teterewy.

Na mocy unii lubelskiej w 1569 włączony do Rzeczypospolitej Obojga Narodów. Stanisław Zaremba (biskup kijowski) w 1647 został, wg wiernych, uzdrowiony za wstawiennictwem Matki Bożej Berdyczowskiej, której obraz ogłosił cudownym. Berdyczów nazywany został przez niego Ukraińską Częstochową..

Zjeżdżali się do Berdyczowa regularnie kupcy z najróżniejszych stron Europy. Z tego czasu pochodzi właśnie kupieckie zawołanie ... pisz do mnie na Berdyczów - jako, że był to w życiu wędrownych kupców jedyny adres, gdzie było pewne, że w przeciągu 2-3 miesięcy na pewno się zjawią. Stąd poste restante Berdyczowa pełniła ważną rolę w przebiegu informacji handlowej.

Podczas II wojny światowej w sanktuarium berdyczowskim mieściło się rosyjskie więzienie.

Bar - 24 min - Konfederacja barska (1768-1772) - zbrojny związek szlachty polskiej utworzony w Barze na Podolu 29 lutego 1768 roku, z zaprzysiężeniem aktu założycielskiego w obronie wiary katolickiej i niepodległości Rzeczypospolitej, skierowany przeciwko: kurateli Rosji, królowi Stanisławowi Augustowi Poniatowskiemu i popierającym go wojskom rosyjskim. Celem konfederacji było zniesienie ustaw narzuconych przez Rosję, a zwłaszcza dających równouprawnienie dysydentom.

#

Płyta dvd nr 11

Łyczakowskie opowieści cz. I - 32 min - cmentarz Lwowa - historie grobów. Narratorem jest prof. Stanisław Nicieja, znawca kresów wschodnich, historyk sztuki

Łyczakowskie opowieści cz. II - 26 min Lekcja historii - opowieść o ludziach. Zarówno o tych, którzy tworzyli jego klimat i krajobraz projektując i wykonując nagrobki, kaplice i rzeźby (m.in. Parys Filippi, Cyprian Godebski), jak i tych dla których były one zamawiane. Tu spoczywają m.in. Maria Konopnicka , Gabriela Zapolska, Seweryn Goszczyński, Artur Grottger, Prof. Stefan Banach, Mieczysław Gębarowicz, Karol Szajnocha, Walery Łoziński, Ludwik Kubala. Są na cmentarzu groby powstańców listopadowych i kwatera powstańców styczniowych. Cmentarz Łyczakowski, liczący 40 hektarów, jest klasycznym cmentarzem krajobrazowo– parkowym. Obszar, w którym go usytuowano stanowi malowniczy zakątek. Jest to jedna z najstarszych nekropolii istniejących do dziś w Europie.

#

Płyta dvd nr 12

Żółkiew - 26 min - miasto na Ukrainie, obwód lwowski, nad Świną. W latach 1951-91 nosiło nazwę Niestierow od nazwiska lotnika rosyjskiego Piotra Niestierowa; spotykana jest również transkrypcja Nesterow). Do 17 września 1939 siedziba powiatu w województwie lwowskim.

Założona w 1597 przez hetmana polnego koronnego Stanisława Żółkiewskiego. Była miastem prywatnym. Należało później do Daniłowiczów, Sobieskich i Radziwiłłów. Żółkiew była ulubioną rezydencją króla Jana III Sobieskiego. Król umocnił miasto nowoczesnymi obwarowaniami, dekorował też miasto w stylu barokowym, tu przywoził swoje liczne wojenne trofea. Żołkiew była garnizonem 6 Pułku Strzelców Konnych im. Hetmana Stanisława Żółkiewskiego.

W żółkiewskiej farze oprócz pięknych marmurowych nagrobków Żółkiewskich i Sobieskich (autorstwa Andreasa Schlütera) znajdowały się do 1939 ogromne malowidła batalistyczne obrazujące największe zwycięskie bitwy króla Jana III Sobieskiego i jego pradziada Stanisława Żółkiewskiego, tworzące jeden z najbardziej monumentalnych zespołów malarstwa batalistycznego w Europie:

Obrazy batalistyczne zostały na początku lat '60 XX wieku. umieszczone w Lwowskiej Galerii Sztuki w Olesku. Po wywiezieniu ich z kościoła w Żółkwi nie były nigdy eksponowane we wspólnym miejscu. Po upadku ZSRR i zwrocie kościoła katolikom obrazy te nie powróciły niestety na swoje dawne miejsce i pozostały w gestii galerii obrazów.

Olesko - 25 min - Olesko położone jest 23 km na północ od Złoczowa, 72 km od Lwowa, 5 km od Podhorców przy szosie kijowskiej.

Budynek zamkowy dwupiętrowy z basztą w jednym z narożników oraz basztą przybramną, prowadzącą na dziedziniec zamkowy. W latach 80. XVII w. gruntownie odnowiony staraniem króla Jana III. Po I rozbiorze Polski zamieniony przez Austriaków na koszary. W 200 rocznicę Wiktorii Wiedeńskiej, w 1883, wykupiony z rąk austriackich. Podczas I wojny światowej poważnie uszkodzony, w latach 30. odnowiony, ponownie uszkodzony podczas II wojny światowej. W latach 1961-1965 odnowiony. Od 1975 pełni rolę filii Lwowskiej Galerii Sztuki. W zamku eksponowane są ogromne malowidła batalistyczne z żółkiewskiej fary, upamiętniające zwycięskie bitwy Jana III Sobieskiego i jego pradziada hetmana Stanisława Żółkiewskiego.

Kościół parafialny pw. św. Trójcy konsekrowany w 1597. Po II wojnie zamieniony na magazyn. Część wyposażenia znajduje się w Lwowskiej Galerii Sztuki. Obecnie w gestii cerkwi prawosławnej.

Podhorce - wieś w zachodniej Ukrainie, w rejonie brodzkim obwodu lwowskiego; 17 km. na płn.-wsch. od Złoczowa, 8 km. od Oleska i około 17 km. od m. Brody. W II Rzeczypospolitej miejscowość była siedzibą gminy wiejskiej Podhorce w powiecie złoczowskim województwa tarnopolskiego.

Zamek w stylu villa castello należący pierwotnie do Stanisława Koniecpolskiego, zbudowany w latach 1637-1641. W zamku mieściła się dawniej piękna kolekcja malarstwa. Obrazy częściowo przechowywane są w Muzeum Okręgowym w Tarnowie, w Lwowskiej Galerii Sztuki (Lwów i zamek w Olesku). Najcenniejszy obraz z całej kolekcji, Miłosierny Samarytanin, dzieło Jacoba Jordaensa, ewakuowany wraz z pewną częścią zbiorów podhoreckich we wrześniu 1939 znajduje się obecnie w Sao Paulo jako własność Fundacji Romana Sanguszki.

Cerkiew z klasztorem Bazylianów (z XVIII w.) wybudowana na rzucie krzyża łacińskiego z fasadą w stylu barokowym.

Kościół św. Józefa z lat (1752-1766), wybudowany na zamówienie Wacława Rzewuskiego, wg planów Romanusa. Kościół był najpierw kościołem zamkowym, a później parafialnym. Jest budowlą z półkolistą kopułą, oświetloną na szczycie latarnią i ozdobioną krzyżemAusteria - budynek dawnych stajen hetmańskich przekształcony w zajazd.

#

Informacje i zamówienia

[link widoczny dla zalogowanych]
tel. 660-332-172

Janek

.
Polskie kresy na płytach dvd
@@@

Trwający ponad 80 minut film pt: "Wilno z okna na Szkaplernej" pokazuje wędrówkę rodowitej wilnianki, która po śmierci ojca, jako kilkuletnie dziecko, w 1954 z matką wyjechała na Ziemie Zachodnie.

Po ponad 50 latach wróciła do Wilna i razem ze stryjecznym bratem zaczęła szukać śladów młodości jej rodziców i krewnych oraz swojego dzieciństwa.

Tak jak miała szczęście odkryć, że jej stryj nie zginął w bombardowaniu Baranowicz w czasie wojny, a po jej zakończeniu ożenił się i wyjechał w 1945 r. do Polski, tak - dzięki pomocy rektora kościoła NMP Na Piaskach w Wilnie - odnalazła groby ojca i brata oraz dom na ul. Szkaplernej, w którym mieszkała jako dziecko.

Film, nagrany w nowoczesnym formacie ekranowym (16:9), pokazuje wędrówkę po cmentarzach, starych uliczkach i zaułkach Wilna, fragmenty liturgii w Kościołach i cerkwiach, a przede wszystkim w kościele franciszkańskim i kaplicy Matki Boskiej Ostrobramskiej.

Szczegółowe informacje i zamówienia:

[link widoczny dla zalogowanych]
tel.660-332-172

@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@

Film DVD dla Ciebie

Na filmie dvd (28 minut w formacie ekranowym 16:9)
niesamowita historia ludzi i cudownego obrazu
Matki Boskiej Łaskawej z Tartakowa k/Sokala w woj. Lwowskim

kilka fotek z tego filmu na stronie:
[link widoczny dla zalogowanych]

Zamówienia proszę składać pod adresem:

[link widoczny dla zalogowanych]

lub telefonicznie: 94-340-60-06

@@@@@@@@@@@@@@@@